конструктивність

(лат. — побудова)

Один із прийомів формоутворення, який побудований на розрахунках фізичних властивостей матеріалів і функцій об'єктів. Є функціональною структурою відкритого типа, елементи якої при збереженні принципу зв'язків можуть замінюватися без помітної шкоди для цілого. Вважається одним з головних компонентів для творів дизайну і в архітектурному проектуванні XX ст. (порівн. пластичність).

Значення в інших словниках

1. конструктивність — конструкти́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конструктивність — -ності, ж. Абстр. ім. до конструктивний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конструктивність — КОНСТРУКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. конструкти́вний 1, 3. В епоху бароко архітектурний ордер утрачає конструктивність: його трактування підкреслено декоративне та пластичне (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. конструктивність — КОНСТРУКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до конструкти́вний 2.  Словник української мови в 11 томах