пригород —
при́город іменник чоловічого роду місто, селище, підпорядковане в адміністративному й економічному відношенні іншому, більшому місту іст.
Орфографічний словник української мови
пригород —
-а, ч. 1》 Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя. 2》 іст. Місто, селище, підпорядковане в адміністративному та економічному відношенні іншому, більшому місту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пригород —
Передмістя, див. підгороддя, посад, слобода, форштадт
Словник чужослів Павло Штепа
пригород —
ПРИ́ГОРОД, а, ч. 1. Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя: з двох боків його огортало провалля (М. Старицький). 2. іст.
Словник української мови у 20 томах
пригород —
ПРИ́ГОРОД, а, ч. 1. Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя: з двох боків його огортало провалля (Стар., Облога.., 1961, 4); Пригороди Ленінграда — Пушкін..
Словник української мови в 11 томах
пригород —
Пригород, -да м. Пригородъ. Усі городи й пригороди пороздавав їм (панам) король то на староства, то на волости. К. ЧР. 195.
Словник української мови Грінченка