пригород
ПРИ́ГОРОД, а, ч.
1. Населений пункт, розташований поблизу території міста; передмістя.
За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя: з двох боків його огортало провалля (М. Старицький).
2. іст. Місто, селище, підпорядковане в адміністративному й економічному відношенні іншому, більшому місту.
– Усі городи й пригороди пороздавав їм [панам] король то на староства, то на волості (П. Куліш);
Посадників у пригороди посилає Новгород, і князь не може їх зміняти (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)