апостат
Апоста́т. Відступник. Така і доля усіх апостатів!.. Погибли усі на чужині, а мнима їх праця, без ідеї, а тілько хліба ради — як простих хлібоїдів — минула ся з їх фізичним житєм. [...]Яку ж заплату дати апостаті по смерти?.. Та... хиба прощенє його тяжких помилок та його апостазиї вольної чи невольної!.. (Б., 1899, 19, 1)
// пол. apostata — (віро) відступник; порівн. апостат, гр. — віровідступник, ренегат, перекинчик (СЧС, 42).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.