байка
Ба́йка. У знач. предик. присл. байдуже, все одно. У Гаврісана була я до товару. В мене коні та воли, а хатня робота мені байка (Коб., Некультурна, 70); —Для мене рік нужди більше або менше — байка; я вже й так майже кліка, змарнував всю силу на тяжкій роботі... (Коб., Банк рустикальний, 39)
// порівн. пол. to nie bojka — то (мені) байка — (мені) байдуже, все одно — (мені) легко зробити.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.