байка
БА́ЙКА¹, и, ж.
1. Невеликий віршований або, рідше, прозовий повчальний твір алегоричного змісту.
Моя байка, добрі люди, У пригоді, може, буде (Л. Глібов);
М. Старицький перекладав на українську мову поезії Лермонтова, Огарьова, Пушкіна та байки Крилова (з наук.-попул. літ.).
2. розм. Вигадка, розповідь про те, чого насправді не було, не може бути.
Ми [апостоли] сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі (Біблія. Пер. І. Огієнка);
То байка, що Іван був дев'ятнадцятий в батька, а Анничка двадцята, їхня родина була невелика (М. Коцюбинський);
– Я не знаю, люди, що ми слухали: правду чи байку? (М. Стельмах).
БА́ЙКА², и, ж.
М'яка бавовняна, рідше вовняна тканина з ворсом; бая.
Хороша була та Катря .. Плахта на їй шовкова, .. корсет зелений з байки або з сукна (Марко Вовчок);
Витяг [Федот] .. два відрізи на шинелю, три пари нових галіфе, білу байку на онучі (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)