вага
Вага́. Вага, терези.
● Класти вагу (на щось), покладати вагу (на щось) — зважати на щось, надавати увагу чомусь. Не знаю, як ви думаєте про ту опінію; я кладу на ню мало ваги (Маковей, Листи, 546-547); Як письменник кладе більшу вагу на суд одного знавця-літерата, ніжна суд сотні баранів з провінциї, так він яко чоловік мусить класти більшу вагу на суд також знавця, товариша, приятеля або взагалі розумного чоловіка, як на суд незнайомих або засліплених (Маковей, Листи, 557); Я знаю, що Ви мені се не повірите — Ви взагалі не дуже покладаєте вагу на те, що я кажу (Коб., Листи, 95, 454); Вже від самого початку повинно ся старати вщіплювати у молоденьких учеників більше зрозумінє твору, який віддають, і не класти виключної ваги на поправне виконане єго з технічної сторони (Б., 1907, 70, 3);
● Стати язичком при вазі — мати вирішальне значення, відігравати вирішальну роль. В часі цілої сесії правительство немало сталої більшости [...] Для звичайних справ отся більшість могла б вистарчити. Для важнійших — ні. Треба ще правительству яких п ятдесят кілька голосів. В такій ситуації міг биукраїньский клюб найти собі вельми корисне місце і стати справді язичком при парляментарній вазі (Б., 1907, 81, 2)
// див. іще язичок.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.