вага —
(прилад для важення) ваги, вагівниця, (з коромислом) терези; (те, що важить) вантаж, тягар.
Словник синонімів Полюги
вага —
вага́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вага —
Вага́. Вага, терези. ● Класти вагу (на щось), покладати вагу (на щось) — зважати на щось, надавати увагу чомусь. Не знаю, як ви думаєте про ту опінію; я кладу на ню мало ваги (Маковей, Листи, 546-547)...
Українська літературна мова на Буковині
вага —
(чого) важкість, вагота; (для пліч) тягар, вантаж; П. значення, вагомість, авторитетність, важливість, ваговитість, У ФР. вплив; (для зважування) ВАГИ.
Словник синонімів Караванського
вага —
[вага] -ги, д. і м. ваз'і, мн. вагие, ваг дв'і ваги
Орфоепічний словник української мови
вага —
-и, ж., тільки одн. 1》 фіз. Сила, з якою тіло притягується до центра Землі на даній географічній широті. У побуті вагою називають масу тіла, речовини та ін. Вага брутто — вага товару разом із внутрішньою та зовнішньою упаковкою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вага —
ВАГА́¹, и́, ж., тільки одн. 1. Важкість (у 1 знач.) кого-, чого-небудь, яка звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (І.
Словник української мови у 20 томах
вага —
(-и) ж.; комп. Розмір файла (в метрах). Авік вагою сімсот метрів. Синишин, 24.
Словник жарґонної лексики української мови
вага —
I прилад для вимірювання маси тіл; розрізняють ваги: важільні (напр., шалькові, циферблатні), пружинні. електричні, електронні; для зважування великих мас використовують в., одне плече якої в 10 раз більше від ін.
Універсальний словник-енциклопедія
вага —
аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський). на вагу́ зо́лота.
Фразеологічний словник української мови
вага —
АВТОРИТЕ́Т (визнана за ким-небудь перевага в судженнях про що-небудь, в знаннях, у вирішенні чого-небудь), АВТОРИТЕ́ТНІСТЬ, ВАГА́, ПРЕСТИ́Ж, ВПЛИВ. Марусяк не мав уже жадного авторитету. При нім критиковано і його самого (Г.
Словник синонімів української мови
вага —
Вага́, -ги́, -зі́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вага —
ВАГА́, и́, ж., тільки одн. 1. Важкість (у 1 знач.) предмета, що звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Фр.
Словник української мови в 11 томах
вага —
Вага, -ги ж. 1) Вѣсъ. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. вагою дати. Отпустить на вѣсъ. важкою вагою. Съ великимъ трудомъ. 2) Тяжесть, бремя, грузъ. Хури йшли з вагою.
Словник української мови Грінченка