вегетувати
Вегетува́ти, перен. Жити рослинним життям, без високих прагнень, поривань. Тепер я лиш вегетую і коли і забралась я знов до якоїсь нової праці, то лише одиноко під впливом його [брата Володимира] пам'яті, котрому праця була в житті — все і всім і котрого остаточно і сама пожерла (Коб., Слова..., 287)
// пол. wegetować — 1) виростати, рости, 2) перен. жити сутужно, животіти, wegetacja — 1) вегетація, 2) животіння.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.