взадгузь
Взадгу́зь, присл. Назадгузь, задкуючи. Представляли ся Гімназисти, все по одному виступаючи з гурту. По сій церемонії кождий вертав ся взадгузь, при чім діло не обходило ся без того, що Малярчук став на пальці Лемчукови, а Лемчук Пилипчукови (Галіп, 67).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.