випозичений
Ви́позичений (від кого?). Позичений, узятий для тимчасового використання. Комерсом проводив син Омеляна Поповича, Олександер (у “козацькім” одягу, випозиченім від Ілярія Карбулицького), уже покійний, умер у Дрогобичі 1936 р. (Сімович, 1938, 72)
// пол. wypożyczyć (od kogoś) — позичений, узятий напрокат.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.