віддати
Відда́ти, віддава́ти, перен. Передати, відтворити, зберегти первісний зміст. [Переводити з чужої мови] — тут треба добре вдумати ся в гадки чужого автора і віддати їх відповідними, якнайбільш підходячими зворотами своєї мови, а при тім дбати, щоби ті звороти не грішили против духа тієї мови, на яку переводищ (Корд., 1904, 9); П[анн]а Стрийска віддала субтельно весь романтичний запах „Калини", а п. Лукіянович передав всі змінчиві настрої і думки “Кавказа” з великим відчутєм і розумінєм (Б., 1907, 65, 3); Вже від самого початку повинно ся старати вщіплювати у молоденьких учеників більше зрозумінє твору, який віддають, і не класти виключної ваги на поправне виконане єго з технічної сторони (Б., 1907, 70, 3); При обрібці поодиноких слів ми старали ся німецьке слово віддати українським синонімом або й кількома синонімами і то на першім місці словами загально українськими, а далі і такими, які загально приняті в австрийській Україні, хоч меньше в закордонній, — або й навпаки, а в кінці — в разі конечної потреби — і словами, запозиченими з иньшихлітературних мов, міжнародними, щоб ними висловити абстрактні, наукові понятя, загалом понятя новійшого культурного житя, які і давнійше приняли ся вже і зжили ся з нашою літературною мовою і донині жиють-тривають (Кміц., 1912, X); “Товаришці на спомин ”, чудовий вірш, такий глибокий змістом, розумінням нашої незавидної рабської натури, а такий повний віри в нашу перемогу [...] Вірш цей віддав він сам, Лушпинський, найкращий наш декляматор (я думаю, що взагалі найкращий тоді в Чернівцях) — як завжди, незвичайно гарно (Сімович, 1938, 55)
// пол. oddać — 1) віддати, 2) помістити, 3) передати, відтворити, oddać wiernie oryginał -точно відтворити оригінал.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.