віддати

Відда́ти, віддава́ти, перен. Передати, відтворити, зберегти первісний зміст. [Переводити з чужої мови] — тут треба добре вдумати ся в гадки чужого автора і віддати їх відповідними, якнайбільш підходячими зворотами своєї мови, а при тім дбати, щоби ті звороти не грішили против духа тієї мови, на яку переводищ (Корд., 1904, 9); П[анн]а Стрийска віддала субтельно весь романтичний запах „Калини", а п. Лукіянович передав всі змінчиві настрої і думки “Кавказа” з великим відчутєм і розумінєм (Б., 1907, 65, 3); Вже від самого початку повинно ся старати вщіплювати у молоденьких учеників більше зрозумінє твору, який віддають, і не класти виключної ваги на поправне виконане єго з технічної сторони (Б., 1907, 70, 3); При обрібці поодиноких слів ми старали ся німецьке слово віддати українським синонімом або й кількома синонімами і то на першім місці словами загально українськими, а далі і такими, які загально приняті в австрийській Україні, хоч меньше в закордонній, — або й навпаки, а в кінці — в разі конечної потреби — і словами, запозиченими з иньшихлітературних мов, міжнародними, щоб ними висловити абстрактні, наукові понятя, загалом понятя новійшого культурного житя, які і давнійше приняли ся вже і зжили ся з нашою літературною мовою і донині жиють-тривають (Кміц., 1912, X); “Товаришці на спомин ”, чудовий вірш, такий глибокий змістом, розумінням нашої незавидної рабської натури, а такий повний віри в нашу перемогу [...] Вірш цей віддав він сам, Лушпинський, найкращий наш декляматор (я думаю, що взагалі найкращий тоді в Чернівцях) — як завжди, незвичайно гарно (Сімович, 1938, 55)

// пол. oddać — 1) віддати, 2) помістити, 3) передати, відтворити, oddać wiernie oryginał -точно відтворити оригінал.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддати — відда́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддати — див. віддавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддати — ВІДДА́ТИ див. віддава́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. віддати — відда́ти: ◊ відда́ти в добрі ру́ки → добрий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. віддати — Віддалася — не тужи, що дістала — те держи. Потішають молодицю, що не годна привикнути до нових обставин. Віддасть, як Бог дасть. Віддасть, як Бог допоможе доробитися, як буде з чого. Віддасть, як рак свисне. Не віддасть ніколи. Рак не свище. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. віддати — віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О. Фразеологічний словник української мови
  7. віддати — ВИТРАЧА́ТИ (тратити час, сили тощо на що-небудь), ВИТРА́ЧУВАТИ, ВИКОРИСТО́ВУВАТИ, ВІДДАВА́ТИ, ДІВА́ТИ. — Док.: ви́тратити, ви́користати, відда́ти, ді́ти, поді́ти. Я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Ю. Словник синонімів української мови
  8. віддати — Відда́ти, відда́м, віддаси́, відда́сть, віддамо́, віддасте́, віддаду́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. віддати — ВІДДА́ТИ див. віддава́ти. Словник української мови в 11 томах
  10. віддати — Віддати, -ся см. віддавати, -ся. Словник української мови Грінченка