відставити
Відста́вити, відставля́ти.
1. Доставити, постачати. Коли селянин із Поділяє при грошах восени, гірняк навесні, а людям на Покутю взимі, як відставлять тютюн, найлегше довг заплатити (Б., 1895, 1, 3); Покликуючись на повисшу відозву, маю честь заявити Вп. Панам властителям реставраций, вишинків, що се живецьке пиво можу на жаданє в бочілках або фляшках відставляти до домів (Б., 1900, рекл.).
2. Доставити, допровадити. [Микола Шемет] мотивував своє прохання тим, що за це мені, австрійському громадянинові, нічого не станеться, мене тільки відставлять до кордону (Сімович, 1938, 39)
// пол. odstawiać, odstawić — 1) відставити, відсунути, 2) доставити, допровадити; odstawić na miejsce towar — допровадити товар на місце.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.