гріб
Гріб. Могила. Ну, і як тут було жити, аби не задовжити ся. Прийшла і старість. А старість не радість. Клопоти й гризоти стару паню у гріб загнали (Товариш, 1908, 123);
● Мурований гріб — склеп. Поховали пок[ійного] о. Василя Ільницкого в мурованім гробі побіч церкви в Підпечарах (Б., 1895, 18, 3); Мощі бл[аженної] п[ам’яти] Омеляна Огоновского будуть заходом родини перенесені в другій половині мая с.р. домурованого гробу (Б., 1895, 25, 3)
// пол. grób — могила, гріб.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.