Значення в інших словниках
-
гріб —
Могила [II,XI]
Словник з творів Івана Франка
-
гріб —
гріб іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
гріб —
Гріб. Могила. Ну, і як тут було жити, аби не задовжити ся. Прийшла і старість. А старість не радість. Клопоти й гризоти стару паню у гріб загнали (Товариш, 1908, 123); ● Мурований гріб — склеп. Поховали пок[ійного]...
Українська літературна мова на Буковині
-
гріб —
Домовина, труна, р. деревище, (кам'яний) іст. саркофаг, рака; Р. могила.
Словник синонімів Караванського
-
гріб —
гроб, гробу, ч., розм., рідко, 1》 Те саме, що могила. 2》 Те саме, що труна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гріб —
Гріб тісна хата, але вічна. Значіння, як і сказано. Гріб усіх зрівняє. Земля зрівняє багатих і бідних, добрих і лихих. Одного у дошки, а другого в подушки. Одного чоловіка поховаю, а другого до хати прийму. Одну у гріб, а на ЇЇ місце сім кіп.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
гріб —
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал.
Словник синонімів української мови
-
гріб —
Гріб, гро́бу, у -бі; гроби́, -бі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
гріб —
ГРІБ, ГРОБ, гро́бу, ч., розм., рідко. 1. Те саме, що моги́ла. [Богомолка:] Я була в Мецці й Медині, топтала своїми грішними ногами святу землю, де походив наш пророк, бачила гроб його (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
гріб —
Гріб, гробу м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103.
Словник української мови Грінченка