днина
Дни́на. День. На другий вечір були-сьмо на бесіді якоїсь там наукової секції — де професор Верхратський розводився і прів над якимись словами; на другу днину ввечір знов на кнайпі, а в п’ятницю мала я вже всього доста і поїхала на пару день до Кобринської, де мені час дуже гармонійно зійшов (Коб., Листи, 60, 370);
● Таки тої днини — в той самий день. Відтак має кождий член зараз заплатити паї (або більшу половину). Тепер аж вони є членами стоваришеня і їх треба вписати таки тої днини до книги спису членів (Канюк, 1906, 12)
// бук. діал. днина — день.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.