дотичний
Доти́чний. Відповідний до чогось, стосовний до чогось. Посол Тітінгер вносить, щоби виділ кр[аєвий] розібрав теперішну господарку громадску взглядом реформи податкової, яку задумує уряд, і поставив дотичні внесеня (Б., 1895, 5, 3); До рогової худоби наймлено З пастухів, а для овець 2 вівчарів і 1 ватага та 1 загонника. Старшина має зробити з ними дотичний договір (Канюк, 1906, 24); Ухвалені на загальних зборах резолюції подав виділ до відома дотичних властий (Звідомл., 1914, 45); Україньско-рускі сьвященники рішучо протестують, що Високоподобна консистория відкидає рускі назви місяців, як січень, лютий і т. д., признані державними властями, [...] і вимагають відкликаня дотичного розпорядку (Звідомл., 1914, 54)
// пол. dotyczyć — стосуватися.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.