1. Українська літературна мова на Буковині

дотичний

Доти́чний. Відповідний до чогось, стосовний до чогось. Посол Тітінгер вносить, щоби виділ кр[аєвий] розібрав теперішну господарку громадску взглядом реформи податкової, яку задумує уряд, і поставив дотичні внесеня (Б., 1895, 5, 3); До рогової худоби наймлено З пастухів, а для овець 2 вівчарів і 1 ватага та 1 загонника. Старшина має зробити з ними дотичний договір (Канюк, 1906, 24); Ухвалені на загальних зборах резолюції подав виділ до відома дотичних властий (Звідомл., 1914, 45); Україньско-рускі сьвященники рішучо протестують, що Високоподобна консистория відкидає рускі назви місяців, як січень, лютий і т. д., признані державними властями, [...] і вимагають відкликаня дотичного розпорядку (Звідомл., 1914, 54)

// пол. dotyczyć — стосуватися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотичний — Відносний, про якого саме мова, якого це торкається [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. дотичний — доти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дотичний — Що має відношення, ок. доторкальний; пор. СУМІЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. дотичний — -а, -е. Який дотикається до кого-, чого-небудь. || перен. Який має відношення до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дотичний — ДОТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який дотикається до кого-, чого-небудь; // перен. Який має відношення до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь. Сю відомість приніс мені дотичний пан сам особисто (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. дотичний — Дотичний, -а, -е Касающійся чего. Словник української мови Грінченка