1. Словник української мови в 11 томах

дотичний

ДОТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який дотикається до кого-, чого-небудь;

// перен. Який має відношення до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь.

Сю відомість приніс мені дотичний пан сам особисто (Фр., IV, 1950, 171);

— Чи в словах його було й до мене щось дотичне? Та й хто він сам — не знав я (Тич., І, 1957, 217).

2. у знач. ім. доти́чна, ної, ж., мат. Пряма лінія, що має з кривою одну спільну точку, але не перетинає її.

Магнітна силова лінія проводиться так, що дотична до неї в будь-якій її точці вказує напрям сил, що діють в цій точці на північний полюс магнітної стрілки (Курс фізики, III, 1956, 147).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дотичний — Відносний, про якого саме мова, якого це торкається [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. дотичний — доти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дотичний — Доти́чний. Відповідний до чогось, стосовний до чогось. Посол Тітінгер вносить, щоби виділ кр[аєвий] розібрав теперішну господарку громадску взглядом реформи податкової, яку задумує уряд, і поставив дотичні внесеня (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. дотичний — Що має відношення, ок. доторкальний; пор. СУМІЖНИЙ. Словник синонімів Караванського
  5. дотичний — -а, -е. Який дотикається до кого-, чого-небудь. || перен. Який має відношення до кого-, чого-небудь; якого стосується, торкається що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дотичний — Дотичний, -а, -е Касающійся чего. Словник української мови Грінченка