дусити
Дуси́ти. Душити. Депутат дусив у собі сьміх і записав до своєї книжочки побіч других кривд своїх виборців також і кривду Івана Безглуздного та обіцяв йому помочи (Товариш, 1908, 132)
// пол. dusić — душити, тиснути.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.