1. Українська літературна мова на Буковині

дусити

Дуси́ти. Душити. Депутат дусив у собі сьміх і записав до своєї книжочки побіч других кривд своїх виборців також і кривду Івана Безглуздного та обіцяв йому помочи (Товариш, 1908, 132)

// пол. dusić — душити, тиснути.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дусити — дуси́ти кул. 1. тушкувати (ст): М'ясо треба дусити на повільному вогні десь із годину (Авторка)||денстувати 2. м'яти (перев. катоплю)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт