1. Українська літературна мова на Буковині

дутий

Ду́тий. Духовий (про музичний інструмент, оркестр). Заряд “Музичної школи“ готов вже і сего року завести науку дутих інструментів, коли лише зголосить ся відповідне число учеників (Б., 1907, 97, 3)

// пол. dęty — духовий, orkiestra dęta — духовий оркестр.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дутий — ду́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. дутий — (посуд) видутий, порожнистий; (- шину) надутий; (- славу) перебільшений, фалшивий. Словник синонімів Караванського
  3. дутий — -а, -е. 1》 З порожниною всередині; вигот. способом дуття. || Наповнений повітрям, надутий. 2》 перен., розм. Який не відповідає дійсності, навмисне перебільшений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дутий — ду́та ци́фра. Навмисне перебільшені кількісні показники, які не відповідають дійсності. Керівництво просто намагається позбутися того баласту в середовищі, який утворився внаслідок гонитви за дутою цифрою (З газети); Фахівці дутих цифр — по-місцевому “надуванчики” (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  5. дутий — ПЕРЕБІ́ЛЬШЕНИЙ (який уявляється, сприймається більшим, ніж є в дійсності), ГІПЕРБОЛІЗОВАНИЙ книжн., ГІПЕРБОЛІ́ЧНИЙ книжн., РОЗДУ́ТИЙ розм., РОЗДМУ́ХАНИЙ розм., ДУ́ТИЙ розм.; УТРИ́РУВАНИЙ книжн. (доведений до крайньої міри вияву). Словник синонімів української мови
  6. дутий — ДУ́ТИЙ, а, е. 1. З порожниною всередині; вигот. способом дуття. Як пішла наша Устя гуляти… Дутого золотого намиста накупила (Барв., Опов.., 1902,513); // Наповнений повітрям, надутий. Словник української мови в 11 томах