1. Українська літературна мова на Буковині

духовий

Ду́ховий. Духовний, світоглядний. Те, як займають ся одні і другі під час науки, як учитель подає ученикам духову поживу і як діти ії приймають, зветь ся формою вченя (Канюк, 1911, 69); Нема надії, що на будуче сей сумний стан поліпшить ся, бо наше молоде сьвященство, гаразд, що дохрапало ся куска хліба, не думає й не працює над власною осьвітою, надрозширенєм духового горизонту (Звідомл., 1914, 39)

// пол. duchowy-духовний, duchowe potrzeby — духовні потреби.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духовий — духови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. духовий — Не матеріяльний, не тілесний, не плотський, поет. нерукотворний; (світ) внутрішній, душевний, психічний; сов. духовний; (- оркестру) |мідно|трубний. Словник синонімів Караванського
  3. духовий — [духовий] м. (на) -вому /-хоув'ім, мн. -хоув'і Орфоепічний словник української мови
  4. духовий — I дух`овий-а, -е, діал. Духовний (у 1 знач.). II духов`ий-а, -е. 1》 Який приводиться в дію вдуванням струменя повітря (про музичні інструменти). Духовий оркестр — оркестр, що складається з різних духових інструментів. 2》 Який діє за допомогою нагрітого повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. духовий — як (мов) з (поро́жньої) бо́чки. 1. зі сл. густи́, гука́ти і т. ін. Дуже гучно, голосно, сильно. — Чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П. Фразеологічний словник української мови
  6. духовий — ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості). Словник синонімів української мови
  7. духовий — ДУХО́ВИЙ, а, е, діал. Духовний (у 1 знач.). Товариського, духового життя,.. спільних духових інтересів [у гімназистів] майже не було (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. духовий — Духовий, -а, -е Духовный, къ духу относящійся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Словник української мови Грінченка