1. Словник синонімів української мови

духовий

ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості). Єдина людина, з якою він міг балакати, була мати, і порозуміння між ними йшло не на словах, не в розмовах, а внутрішньою, духовною стороною (Григорій Тютюнник); Праця прикрашає людину, створює моральний запас міцності (В. Логвиненко); Людина стійкої внутрішньої злагоди, Ганна Остапівна й на Марисю впливає заспокійливо (О. Гончар); Страшно дивитися на чоловіка, у котрого за розстроєм організму пішли в розлад усі духові сили (І. Франко); — Що ж вона казала? .. — Ну.. що ви.. Про ваші добрі почуття, про вашу душевну чистоту, благородство.. (Є. Гуцало); Наш чуттєвий світ, звичайно, невіддільний від споконвічного прагнення до щастя (з журналу); Я за тебе, Зоє, рад і вмерти, і любов у мене платонічна (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духовий — духови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. духовий — Ду́ховий. Духовний, світоглядний. Те, як займають ся одні і другі під час науки, як учитель подає ученикам духову поживу і як діти ії приймають, зветь ся формою вченя (Канюк, 1911, 69); Нема надії, що на будуче сей сумний стан поліпшить... Українська літературна мова на Буковині
  3. духовий — Не матеріяльний, не тілесний, не плотський, поет. нерукотворний; (світ) внутрішній, душевний, психічний; сов. духовний; (- оркестру) |мідно|трубний. Словник синонімів Караванського
  4. духовий — [духовий] м. (на) -вому /-хоув'ім, мн. -хоув'і Орфоепічний словник української мови
  5. духовий — I дух`овий-а, -е, діал. Духовний (у 1 знач.). II духов`ий-а, -е. 1》 Який приводиться в дію вдуванням струменя повітря (про музичні інструменти). Духовий оркестр — оркестр, що складається з різних духових інструментів. 2》 Який діє за допомогою нагрітого повітря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. духовий — як (мов) з (поро́жньої) бо́чки. 1. зі сл. густи́, гука́ти і т. ін. Дуже гучно, голосно, сильно. — Чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П. Фразеологічний словник української мови
  7. духовий — ДУХО́ВИЙ, а, е, діал. Духовний (у 1 знач.). Товариського, духового життя,.. спільних духових інтересів [у гімназистів] майже не було (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. духовий — Духовий, -а, -е Духовный, къ духу относящійся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Словник української мови Грінченка