духовенство
ДУХІВНИ́ЦТВО (служителі релігійного культу), ДУХОВЕ́НСТВО, СВЯЩЕ́НСТВО, ПОПІ́ВСТВО розм. (попи). Як помер Гафіз, то правовірне мусульманське духівництво в Шіразі не захотіло було ховати його, бо вважало Гафіза за єретика-вільнодумця (А. Кримський); Єзуїти розсипались по Україні й силували духовенство й народ до унії (І. Нечуй-Левицький); Кажуть, що цілий номер (газети) переповнений був напастями на "Просвіту", на священство, на церкву (П. Колесник); Політика — то була занадто таємна й страшна річ для гірського попівства; воно боялося політики гірше пекла (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- духовенство — духове́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- духовенство — див. духівництво Словник церковно-обрядової термінології
- духовенство — [духовенство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
- духовенство — -а, с., збірн. Служителі релігійного культу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- духовенство — Духове́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- духовенство — ДУХОВЕ́НСТВО, а, с., збірн. Служителі релігійного культу. На причілку, в холодку, під високими черешнями, були понакривані столи для духовенства та значніших парафіян-господарів (Н.-Лев., III, 1956, 8). Словник української мови в 11 томах
- духовенство — Духовенство, -ва с. Духовенство. Левиц. КС. 6. Словник української мови Грінченка