1. Словник української мови в 11 томах

духовенство

ДУХОВЕ́НСТВО, а, с., збірн. Служителі релігійного культу.

На причілку, в холодку, під високими черешнями, були понакривані столи для духовенства та значніших парафіян-господарів (Н.-Лев., III, 1956, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. духовенство — духове́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. духовенство — див. духівництво Словник церковно-обрядової термінології
  3. духовенство — [духовенство] -ва, м. (на) -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. духовенство — -а, с., збірн. Служителі релігійного культу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. духовенство — ДУХІВНИ́ЦТВО (служителі релігійного культу), ДУХОВЕ́НСТВО, СВЯЩЕ́НСТВО, ПОПІ́ВСТВО розм. (попи). Як помер Гафіз, то правовірне мусульманське духівництво в Шіразі не захотіло було ховати його, бо вважало Гафіза за єретика-вільнодумця (А. Словник синонімів української мови
  6. духовенство — Духове́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. духовенство — Духовенство, -ва с. Духовенство. Левиц. КС. 6. Словник української мови Грінченка