емфаза
Емфа́за. Пишномовність, піднесеність. Чех їде там [до Петербургу] як Чех, Словінець як Словінець і вертають звідтам як вірні сини своєї вітчини. Цілком инакше має ся річ із Богатирцем і товаришами]. По австрийскім морю плавають під флягою старорусинів, по тамтім боці границі кличуть вони з емфазою, що вони “істинно русскі люди". За ту емфазу платять в Петербурзі готовими грішми, які мусять бути немалі (Б., 1909, 31, 2)
// пол. emfaza — 1) пишномовність, 2) піднесеність, 3) пихатість, бундючність; порівн. емфаза, гр. -захват, надхнення, гордість (СЧС, 161).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.