занехати
Занеха́ти, зане́хувати. Занедбати Але [Ярошинська] була обарчена працею шкільною, а до того і не занехувала працю домашню, так що, коли взяти на розвагу, яка одробина часу оставала тій енергічній і щирій робітниці, — нема що і дивуватися, що дальше допровадити не могла (Коб., Листи, 170, 585)
// пол. zaniechać — 1) припинити, кинути робити щось, відмовитися від чогось, 2) занехаяти, занедбати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.