1. Українська літературна мова на Буковині

занехати

Занеха́ти, зане́хувати. Занедбати Але [Ярошинська] була обарчена працею шкільною, а до того і не занехувала працю домашню, так що, коли взяти на розвагу, яка одробина часу оставала тій енергічній і щирій робітниці, — нема що і дивуватися, що дальше допровадити не могла (Коб., Листи, 170, 585)

// пол. zaniechać — 1) припинити, кинути робити щось, відмовитися від чогось, 2) занехаяти, занедбати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. занехати — занеха́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. занехати — -аю, -аєш, док., кого, що і ким, чим, діал. Занехаяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. занехати — ЗАНЕДБА́ТИ (перестати дбати, піклуватися про когось, щось), ЗАПУСТИ́ТИ, ЗАНЕХА́ЯТИ (ЗАНЕХА́ТИ діал.), ПОНЕХА́ЯТИ (ПОНЕХА́ТИ) діал., ЗАГИ́РИТИ діал. — Недок.: зане́дбувати, запуска́ти, занеха́ювати. — Ледащиця, та й годі!.. Словник синонімів української мови
  4. занехати — Занеха́яти і занеха́ти, -ха́ю, -ха́єш кого, що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. занехати — Занеха́ти, -ха́ю, -єш гл. Оставить, покинуть, пренебречь. Любив же я дівча змалу, а тепера занехаю, бо вже иншу милу маю. Грин. III. 681. А я таку занехала матусину волю. Гол. IV. 445. Нещасливе закохання треба занехати. Гол. І. 297. Словник української мови Грінченка