заправляти

Заправля́ти (до чого?). Привчати, готувати (до чого?). Передовсім мусить кружкова бібліотека містити книжки, що ублагороднюють чоловіка, виробляють в нім характер і заправляють його до житя, бо ж загально звісно, що найкращий матеріял до усього дають характерні одиниці та що “раз добром нагріте серце в вік не прохолоне ” (Кузеля, 1910, 6); Та воно не так легко заправляти цілий час науки молодіж до самостійного думаня — се вимагає від учителя дуже тяжкої праці, а передусім докладного знаня ступіня духового розвитку дитини (Канюк, 1911, 87); Заправляючи дітий до самостійности, будимо у них передусім ріжносторонне зацікавлене, интерес, як його звеГербарт (Канюк, 1911, 87)

// пол. zaprawiać — 1) заправляти, приправляти (напр., їжу). 2) (do czegoś) привчати, тренувати.

Значення в інших словниках

1. заправляти — (одяг) обсмикувати, опоряджати; КУЛ. засмачувати, смачити; (мотор) заливати пальним; (прилад до вжитку) готувати; (косу) гострити; Д. орудувати, ВЕРХОВОДИТИ, керувати, порядкувати, зараджувати; (ціну) правити.  Словник синонімів Караванського
2. заправляти — див. керувати  Словник синонімів Вусика
3. заправляти — I -яю, -яєш, недок., заправити, -влю, -виш; мн. заправлять; док. 1》 перех. Надавати чому-небудь належного, чепурного вигляду, засовуючи кудись краї, кінці. Заправляти ліжко. 2》 перех. Вставляти що-небудь в якийсь прилад, механізм і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. заправляти — заправля́ти 1 дієслово недоконаного виду ховати кінці чогось; готувати до дії прилад, машину і т. ін., вставляючи що-небудь в них або заливаючи необхідну для роботи речовину; додавати приправу, спеції в їжу; керувати десь, чимсь — розм.  Орфографічний словник української мови
5. заправляти — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
6. заправляти — ЗАПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. запра́влять; док. 1. перех. Надавати чому-небудь належного, чепурного вигляду, засовуючи кудись краї, кінці.  Словник української мови в 11 томах
7. заправляти — Заправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. заправити, -влю, -виш, гл. 1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. заправлена горілка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр.  Словник української мови Грінченка