заправляти
Заправля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. заправити, -влю, -виш, гл.
1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. заправлена горілка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250.
2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. Ном. № 10504.
3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301.
4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Чуб. ІII, 275. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. Мет. 257.
5) Задѣлывать, задѣлать. І ворота того саду кіллями заправив. Мкр. Н. 12.
6) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. Вх. Уг. 239.
7) — носу. Точить, отточить косу. Желех.
Словник української мови Грінченка