знеохочене

Знеохо́чене. Назва дії за знач. знеохотитися; розчарування, духовний занепад. А зазнавали они перепон в своїм спасеннім ділі із сторони, з котрої сподівались скорше підпори, аніж спротивленя і знеохоченя (Б., 1895, 5, 1); Так само й ученик, що вчить ся предметів вже річево тяжких, а до того ще й в чужій мові, тратить дуже скоро елястичність ума, єго опановує змучене, зневіра у свої сили, а за сим знеохочене до цілої ґімназияльної науки (Корд., 1904, 37-38)

// пол. zniechęcenie — розчарування, духовний занепад.