зручний
Зручний.
1. Спритний, вправний, умілий. - Що? Ти відважила ся вітчима, що тебе не бачив кілька літ, підійти приправленою бородою і такими ж вусами? -Я хотіла довідатись, чи зручний з мене детектив? (“По- американьски”, Б., 1895, 45, 2).
2. Спритний, промітний, меткий. Більші приватні бібліотеки все ще у нас новина, а в богато “домах” обмежує ся ціла література до молитвенника, календаря або ще кількох книжечок, які удало ся впхати зручному аґітаторови при якійсь публичній маніфестації, де вже неможна було вимовити ся і треба було таки купити (Кузеля, 1910, 5)
// пол. zręczny — спритний.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.