зручний —
зру́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
зручний —
Зручний. 1. Спритний, вправний, умілий. - Що? Ти відважила ся вітчима, що тебе не бачив кілька літ, підійти приправленою бородою і такими ж вусами? -Я хотіла довідатись, чи зручний з мене детектив? (“По- американьски”, Б., 1895, 45, 2).
Українська літературна мова на Буковині
зручний —
(комфортабельний) вигідний, ф. практичний, г. спосібний; (на похваті) похватний; (час) вчасний, слушний, сприятливий, підхожий; (вік) Р. легкий, приємний; пр. ЗРУЧНО (сидіти) комфортабельно, д. наручно, (рухатися) поворотко; ПР. СЛ. доречно, пристойно; ЖМ. вправно, спритно; п! ЗРУЧНИЙ.
Словник синонімів Караванського
зручний —
-а, -е. 1》 Добре пристосований для чого-небудь, приємний у користуванні. || Який відповідає певним вимогам; придатний для кого-, чого-небудь. 2》 Такий, як треба для здійснення чого-небудь; сприятливий. || Яким легко, вигідно скористатися. 3》 рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зручний —
ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення..
Словник синонімів української мови
зручний —
Зру́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зручний —
ЗРУ́ЧНИЙ, а, е. 1. Добре пристосований для чого-небудь, приємний у користуванні. Не буду хвалитися, але те тілько скажу, що люди кажуть: нема над мої ложки. І легкі, й зручні, й тривкі (Фр.
Словник української мови в 11 томах