зільник
Зільни́к. Палісадник, квітник. Ми ходили довго по гарнім саді і оглядали розкішний зільник під вікнами приходства. Про що говорили, не пригадую... може, про літературу і писання. Ми були потрохи змішані. З зільника подала я тобі перед прощанням якусь білу цвіточку з-помежи широкого буйного листя, що пахла оп’яняючим запахом (Коб., Слова..., 303); Вона має ясні чисті вікна, невеличкий сад із шляхетними овочами, в зільнику такі ж самі цвіти, а в хаті всюди взірцева чистота й лад (Коб., Земля, 222)
// порівн. пол. zielnik — травник, zielnictwo, заст. — 1) травознавство, 2) городництво, садівництво.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.