зільник
ЗІЛЬНИ́К, а, ч., діал.
1. Квітник.
Зоня з Юзею ходили по зільнику і рвали квіти для незчисленних китиць та віночків (Л. Укр., III, 1952, 649);
Збираю з ..осінньої флори дещо до зільників для себе і для школи (У. Кравч., Вибр., 1958, 317).
2. Горщик для квітів; вазон.
Здається, підвіконня густо заставлене зільниками, що прозора стума од їх стоїть в опочивальні (Вас., І, 1959, 239).
Словник української мови (СУМ-11)