каса
Ка́са.
1. Установа, де видають і приймають гроші.
● Каса пожичкова і щаднича - ощадна каса. Каса закладає ся на то, аби приймати від людий гроші до своєї каси на процент і таким чином осягнути се, щоб всі гроші в громаді, що даремнісенько лежать в скринях, несли тим людям процент, а щоб другим знов була з них поміч (См.-Стоцький, Порадник, 4-5); От з того то гуртка людий повстали в селі перші товариства, читальня, Січ, а вкінци і каса пожичкова і щаднича систему Райфайзена (Товариш, 1908, 127).
2. У сполуч. каса желізна - сейф. Начальник повідомляє старшину, що запомогу з фонду краєвого отримав в уряді податковім, так що треба тепер справити желізну касу і книжки до каси. Ухвалено, щоб купити таку касу желізну, аби в ній могли помістити ся всі книжки касові (См.-Стоцький, Порадник, 33)
// пол. kasa oszczędności — ощадна каса, kasa ogniotrwała (pancerna) — вогнетривка шафа, сейф.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.