Українська літературна мова на Буковині

кромішній

Кромі́шній. Непроглядний, кромішний (про темряву). Інтеліґенция угорско-руска мусить перше сама поправити ся і не блукати в тьмі кромішній та не служити чужим богам (Б., 1895, 2, 4)

// рос. кромешная тьма — непроглядна, кромішна темрява.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. кромішній — кромі́шній прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. кромішній — КРОМІ́ШНІЙ, я, є. Те саме, що те́мний 1; непроглядний. Небо все у хмарах, і море шумить. Загорнулося в темряву, не прозирнути крізь його кромішню, ніби вічну чорноту (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. кромішній — КРОМІ́ШНІЙ, я, є: ◊ Кромі́шня пі́тьма́ (те́мрява) — непроглядна, безпросвітна пітьма, темрява. І сниться їм, бідним [черв’якам], у пітьмі кромішній; Десь сонце горить у всім чарі весни (Фр., X, 1954, 37); В кромішній темряві виринуло обличчя мого командира полку (Ю. Янов., II, 1954, 76).  Словник української мови в 11 томах