кромішній
КРОМІ́ШНІЙ, я, є.
Те саме, що те́мний 1; непроглядний.
Небо все у хмарах, і море шумить. Загорнулося в темряву, не прозирнути крізь його кромішню, ніби вічну чорноту (О. Гончар);
Де я міг подумати тоді, У кромішній камері, що згодом Будемо за чаркою всім родом Споминати роки молоді? (І. Гнатюк);
Встань! Вийди зі мною в кромішню Ніч, і я відкрию перед тобою могили (Ю. Лісняк, пер. з тв. Е. По).
Словник української мови (СУМ-20)