кромішній
КРОМІ́ШНІЙ, я, є.
Те саме, що те́мний 1; непроглядний.
Небо все у хмарах, і море шумить. Загорнулося в темряву, не прозирнути крізь його кромішню, ніби вічну чорноту (О. Гончар);
Де я міг подумати тоді, У кромішній камері, що згодом Будемо за чаркою всім родом Споминати роки молоді? (І. Гнатюк);
Встань! Вийди зі мною в кромішню Ніч, і я відкрию перед тобою могили (Ю. Лісняк, пер. з тв. Е. По).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кромішній — кромі́шній прикметник Орфографічний словник української мови
- кромішній — Кромі́шній. Непроглядний, кромішний (про темряву). Інтеліґенция угорско-руска мусить перше сама поправити ся і не блукати в тьмі кромішній та не служити чужим богам (Б., 1895, 2, 4) // рос. кромешная тьма — непроглядна, кромішна темрява. Українська літературна мова на Буковині
- кромішній — КРОМІ́ШНІЙ, я, є: ◊ Кромі́шня пі́тьма́ (те́мрява) — непроглядна, безпросвітна пітьма, темрява. І сниться їм, бідним [черв’якам], у пітьмі кромішній; Десь сонце горить у всім чарі весни (Фр., X, 1954, 37); В кромішній темряві виринуло обличчя мого командира полку (Ю. Янов., II, 1954, 76). Словник української мови в 11 томах