лихо
Ли́хо, присл. Погано, невдало. Але, на жаль, ще дуже лихо стоять дотичні відносини (Б., 1895, 6, 1);
/ погано, бідно. Не вважаю, що-м лихо вбраний, ходжу і взимі до моїх знакомих, котрі, дай їм Боже здоров'є, мене в лихій годині в себе перетримують (Б., 1895, 6, 2)
// пол. licho — погано, бідно, licho ubrany — бідно одягнений.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.