люка
Лю́ка, ж.р. Прогалина, люк. Так зновь одна люка въ рускомъ школьництвії на Буковині заповнена (Б., 1886, оголош.)
// пол. luka — 1) прогалина, 2) вилом; нім. die Luke — люк.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.