Українська літературна мова на Буковині

лікоть

Лі́коть, ло́кіть.

1. Міра довжини, дорівнює 78 см. Савка дивився ласими очима на полотно, що майже сріблом блищало біллю проти сонця. Його око кушніра зараз зміркувало і змірило, скільки ліктів там буде і скільки варте (Коб., Вовчиха);

● Показати, по чому локіть каші — показати, по чім ківш лиха; дати відсіч. Дивно нам лиш, що наша і́нтелігенция і нарід терпить в своїм осередку такі циганьскі витребеньки і не покаже ромунізаторам, по чому локіть каші (Б., 1907, 28, 3).

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. лікоть — Міра довжини (приблизно 77 см.) [VI] — міра довжини, 1/2 метра [XIII]  Словник з творів Івана Франка
  2. лікоть — лі́коть іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. лікоть — [л’ікот'] -кт'а, ор. -ктеим, м. (на) -кт'і, р. мн. -кт'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. лікоть — -ктя, ч. 1》 Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Почуття ліктя — про товариську підтримку в чому-небудь. 2》 Частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука. "Тенісний" лікоть мед.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лікоть — ЛІ́КОТЬ, ктя, ч. 1. Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (П. Чубинський); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (М.  Словник української мови у 20 томах
  6. лікоть — Давня одиниця виміру довжини, визначена довжиною частини руки (від суглоба ліктя до кінця середнього пальця), різної величини.  Універсальний словник-енциклопедія
  7. лікоть — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого.  Фразеологічний словник української мови
  8. лікоть — ЛІ́КОТЬ (місце згину руки, де з'єднується плечова кістка з кістками передпліччя), ЛО́КІТЬ діал. Ярина підбігла до вікна, розчинила його й схилилась на лікті (О. Десняк); Рукава трохи не доходили до локтів (Панас Мирний).  Словник синонімів української мови
  9. лікоть — Лі́коть, лі́ктя, лі́ктеві, -тем, на лі́кті; лі́кті, лі́ктів, -ктям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лікоть — ЛІ́КОТЬ, ктя, ч. 1. Місце з’єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (Чуб., V, 1874, 67); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Коцюб., І, 1955, 34). На лі́ктях, розм.  Словник української мови в 11 томах
  11. лікоть — рос. локоть давня міра довжини, яка дорівнює приблизно довжині ліктьової кістки людини. На українських землях Л. мав у різний час 455- 495 мм, У Західній Україні в народному вжитку Л. побутував ще на початку XX ст.  Eкономічна енциклопедія