Українська літературна мова на Буковині

ліцитация

Ліцита́ция, ліцита́ція.

1. Аукціон, розпродаж. Кождому вільно свою рухому річ пустити на ліцитацию, бо нераз таким чином можна єї ліпше збути, аніж на торзі (См.-Стоцький, Громада, 21); Публична ліцитация движимостий, як: образів, диванів, цьвітів і т. д., належачих до полишеного маєтку по помершій Йосифі Ватер, відбуде ся в домі при ул. Франца ч. 2 і продавати буде ся ті річи також по ціні ошацованя (Б., 1900, рекл.);

● Купити при ліцитациї — купити на аукціоні, розпродажі. А треба вам знати, що наш коршмар мав в селі дві хати. Одну собі сам збудував, а другу купив в якогось п'яниці на ліцитациї. Було й городу трохи коло хат і яких тридцять фалеч найліпшого поля, купленого також при ріжних ліцитациях (Товариш, 1908, 122); Справа тепер взагалі безпредметова, бо в Кожланах удається таку ванну стару купити при ліцитації, так що вже далі не треба шукати (Арт., 16.VIII.1932);

● В дорозі ліцитациї - шляхом продажу на аукціоні, через аукціон. За пропінацийний додаток громадский була би громада в дорозі ліцитациї дістала щонайменьше 4000 К, а так винаймила за 1500 К. (Б., 1907, 94, 2).

2. Складка. — Отже маємо ліцитацию, панове! Хто що дасть? Що ти даш, Білецкий? — спитав, обертаючи ся до спорячих. — Ну, що дати? В тебе вже, властиво, в чубку темно, але бочку пива ще покладу! — Хвальна громадо! — обернув ся Опалка до решти двох. — Чого хочете — пива чи вина? -Іпива, і вина, а на потуху ще й сивуху! - випалив Грінка (Галіп, 37)

// пол. licytacja — 1) аукціон, прилюдний розпродаж, 2) суперництво, 3) карт. оголошення гри, kupić na licytacji — купити на ліцитації.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.