маєток

Має́ток.

1. Майно.

● Рухомий і нерухомий маєток — рухоме і нерухоме майно. Весь рухомий і нерухомий маєток громадский, т. зн. готові гроші, папери вартні, ґрунта, ріжні права, н. пр. право побираня оплат на торгах і т. д., т. зн. все те, що є власностю громади, повинно бути списане в осібній книзі, котра називає ся инвентар. Всі зміни в маєтку громадскім треба завсіди в инвентарі зазначити (См.-Стоцький, Громада, 5).

2. Капітал. “Віктория. В Берліні". Стан маєтковий товариства 1 міліярд 640 міліонів кор[он]. Загальний масток 700міліонів корон. Прихід з премій і відсотків виносив в р. 1907 понад 150 міліонів корон. Надвишка яко дивіденда виносить в р. 1907понад 31 міліонів корон. Цілком нові і дуже приступні услів’я. Генеральна агенция на Буковину: Чернівці, вулиця Головна, 20 (Товариш, 1908, 304, рекл.);

● Маєток закладовий — статутний капітал. Той масток громадский, як толоки і т. д., з котрого громада має доходи, т. є. маєток закладовий, не сьміє Рада громадска ані продати, ані дарувати без Виділу краєвого (См.-Стоцький, Громада, 6);

● Збивати маєтки — збивати капітали, наживатися. Я вже в Наугеймі по раз четвертий і, знаючи мову німецьку, як свою, знаюсь тут справді у всім, можу Вам у всім помічною бути. Щодо лікаря, то єсть се в Наугеймі важна річ. Майже всі вони хтіли б з заграничних маєтки збивати, а декотрі вже і збили (Коб., Листи, 179, 598)

// пол. majątek — 1) маєток, панська садиба, 2) майно, багатство, ruchomy (nieruchomy) majątek — рухоме (нерухоме) майно; порівн. нім. die Fahrnis — рухоме майно.

Значення в інших словниках

1. маєток — Майно [IV-VII]  Словник з творів Івана Франка
2. маєток — має́ток іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. маєток — (панський) іс. економія, фільварок, посілість, посілля, р. маєтність; (велике землеволодіння) лятифундія; (власність) добро, майно.  Словник синонімів Караванського
4. маєток — -тку, ч. 1》 Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. || Поміщицький будинок. 2》 рідко. Те саме, що майно 1). || Грошові достатки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. маєток — МАЄ́ТОК, тку, ч. 1. Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. У селі Березова Рудка жила велика родина Закревських. Головним господарем маєтку був Закревський Платон Олексійович (О.  Словник української мови у 20 томах
6. маєток — має́ток багатство, статки (ср, ст): А думаєш, шо чесно можна доробитися таких страшних маєтків? (Авторка) ◊ заряди́ти має́тком → зарядити ◊ цілий має́ток дуже багато грошей; дуже дорого (ср, ст): Купити зараз канапу – та то коштує цілий маєток (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. маєток — Маєток на убочі, а біда поперед очі. Поле під горою, а нелюба жінка все вдома перед очима. Що з маєтку, як господині нема. Як нема господині, то й маєток не милий.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. маєток — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст.  Словник синонімів української мови
9. маєток — Має́ток, -є́тку, в -тку; -є́тки, -є́тків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. маєток — МАЄ́ТОК, тку, ч. 1. Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек (Мирний, IV, 1955, 219); Панський маєток перейшов до народу (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
11. маєток — Маєток, -тку м. Имущество; состояніе, имѣніе. Та нехай мій батько добре дбає, гуртів, великих маєтків нехай не збуває. Дума.  Словник української мови Грінченка