міра
Мі́ра. У сполуч. у першій мірі — в першу чергу, головним чином, насамперед. Добрий спосіб або тон науки (вченя) безперечно залежить у першій мірі від всесторонноїосьвіти вчителя (Канюк, 1911, 80)
// порівн. пол. w pewnej mierze — певним чином; ze wszech miar — з кожного боку, з усіх боків, żadną miarą — в жодному разі, жодним чином.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.