направа
Напра́ва. Ремонт, поправлення. Можна, отже, давати пожички на будову або направу хати, стодоли, стайні (См.-Стоцький, Порадник, 40); Великий склад зиґарків швайцарских кишенкових, зиґарків бронзових, віденьских стінних пендльових, колєєвих і француских будинників. Всякі направи приймає ся і скоро виконує ся (Б., 1899, рекл.)
// пол. naprawa-1) ремонт, ремонтування, полагодження (взуття, одягу, мостів, доріг тощо), 2) перен. виправлення, відновлення, поліпшення.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.