Українська літературна мова на Буковині

обшар

О́бшар. Простір, площа, приміщення. На вість о випадку має начальник контрольного обшару скарбового дібрати собі асесора (начальника громади або жандарма) і сейчас на місци випадку провірити обставини і пересьвідчити ся, чи на підставі приписів службових вільно було ужити оружя чи ні (Б., 1895, 18, 4); Найкрасша і найрентовнійша часть Вашківців належить до обшару двірского (Б., 1907, 94, 1); Новий устав громадский установляє в § 16., що ті властителі дотеперішних обшарів двірских, які платять домового і ґрунтового податку без додатків річно найменьше 200 К, [...] без всякого вибору належати муть до ради громадскої (Товариш, 1908, 293)

// пол. obszar — 1) простір, площа, 2) територія.

Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.

Значення в інших словниках

  1. обшар — О́бшар: — (двірський): двір, поміщицькі маєтки [VII] — двір, поміщицькі маєтки [19] — територія господарства поміщика, що становила окрему адміністративну одиницю [44-1]  Словник з творів Івана Франка
  2. обшар — о́бшар іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  3. обшар — Простір; (праці) обсяг; (навколишній) див. ДОВКІЛЛЯ; обшир.  Словник синонімів Караванського
  4. обшар — -у, ч. 1》 рідко.Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. 2》 збірн., іст., зах. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; двораки. 3》 рідко. Те саме, що обсяг 2). 4》 рідко. Те саме, що середовище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обшар — О́БШАР, у, ч. 1. рідко. Те саме, що про́стір; обшир. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Леся Українка); Раз на рік приїздила .. поглянути .. на свій обшар двірський (Г. Хоткевич). 2. рідко. Те саме, що о́бсяг...  Словник української мови у 20 томах
  6. обшар — МЕ́ЖІ (розміри якоїсь діяльності, обмежені чим-небудь), РА́МКИ, О́БСЯГ, О́БШАР розм. Межі впливу Шевченка на українську поезію визначити майже неможливо, бо відчувається він і понині (з журналу); Через непередбачену перерву в навчанні...  Словник синонімів української мови
  7. обшар — О́БШАР, у, ч. 1. рідко. Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Л. Укр., II, 1951, 162); Раз на рік приїздила.. поглянути.. на свій обшар двірський (Хотк., II, 1966, 364).  Словник української мови в 11 томах