обшар
О́БШАР, у, ч.
1. рідко. Те саме, що про́стір; обшир.
Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Леся Українка);
Раз на рік приїздила .. поглянути .. на свій обшар двірський (Г. Хоткевич).
2. рідко. Те саме, що о́бсяг 2.
Так широко розуміючи завдання й обшар праці “Гарту”, .. ми виходили із розуміння конкретної обстановки в добу пролетарської диктатури (В. Еллан-Блакитний).
3. збірн., іст., зах. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; челядь.
О. Нестор, хоч жив у дворі, не належав до обшару (І. Франко).
4. рідко. Те саме, що середо́вище.
Герой Гончара гідний того, щоб його писати Людиною з великої літери .. Часто це мислитель, що задумується не тільки над власним життям і навколишнім обшаром, а й над проблемами, якими живе все мисляче людство (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)